чб

Блоґ Василя Бабича

Націонал-лібералізм та еволюція

Previous Entry Share Next Entry
Про федералізм в Україні.
vasyl_babych
Загалом, цілком нормальна, здорова ідея федералізму для такої великої країни, якою є Україна практично намертво убита. В цій нотатці я хочу викласти деякі власні думки щодо історії та перспектив федералізму.
Для початку, варто зазначити, що федераціями є такі держави як "Федеративна Республіка Німеччина" чи "Сполучені Штати Америки". Ідеї федералізму висував в 19 столітті іще Драгоманов. Федералізм підтримував і В'ячеслав Чорновіл.
Федералізм, як спосіб устрою, був би логічним рішенням для великої, тоді — взагалі понад 50-ти мільйонної країни, що мала і має істотні регіональні відмінності. Втім, дану нішу твердо захопили люди, які під "федералізмом" розуміли здебільшого не спосіб устрою, а спосіб реалізації своїх ірредентистських прагнень по з'єднанню з Росією, при чому, чим далі, тим все менше лишалось чогось від федералізму — і все більше ставало від ірредентизму. Очевидно, що це мало наслідком закономірну і цілком справедливу огиду людей, що мислять себе саме Україною, а не Росією.
Однак, жорстку вертикаль, збережену з періоду російсько-радянської окупації, всеодно, врешті-решт, довелося якось реформувати, але почався цей процес аж тепер, після Майдану-2014.
Наприклад, я теж цілком проти надання будь-якої автономії т.зв Донбасу, ба більше, я підтримую ідею скасування автономії Криму. Ці автономії — засадничо хибний шлях.
В той же час ,в цілому, як я вже писав вище, федералізація виглядає логічним кроком для такої великої країни. Але для того, аби цей процес пішов на благо, а не на знищення (як пішло на знищення наявність автономії у Криму) починати федералізацію варто лише там, і тоді, де можна бути певним, що вона не буде використана як інструмент ірредентизму.
Найбільш логічним було би, за такими критеріями, надати автономію, статус федеральної землі Галичині — тобто, Львівській, Івано-Франківській, Теронопільсьій областям. Щодо Тернопільщини, там є питання щодо її північних районів, але це засадничо непринципово. Далі поступово запроваджувати федеральний устрій по всій центрально-західній Україні (за винятком, мабуть Чернівецької та Закарпатської областей). На південному сході ж краще поки зберегти існуючу ситему. Ну і звісно цілком недопустимий жодний "федералізм" щодо Донбасу. Взагалі, території Донецької та Луганської областей, що контролюються Україною варто, для початку, розподілити між сусідніми регіонами — Харківською, Дніпро(петро)вською, Запорізькою, і тільки якусь прифронтову смугу, 30-40 кілометрову буферну зону, залишити під військово-цивільною адміністрацією.
За такого підходу, гадаю, федералізм набуде свого справжнього, неспотвореного змісту, і ніким не сприйматиметься як загроза самому існуванню країни.
Свобода — найбільша цінність, і тому її не можна довіряти аби кому. Це право треба заслужити.

  • 1
У випадку України завжди здоровішою була ідея для початку змінити відсоток перерозподілу фінансів між центральною та місцевими владами. Щоб було не як зараз 40% залишається на місцях, а 60% іде в центр, а навпаки. От спочатку реалізувати цю ідею (для чого ніяких змін до конституції з реорганізацією регіонів робити не треба), а потім вже подивитися чи потрібно далі кудись "федералізуватися".
Ідея ж федералізації (з російським присмаком) постійно йшла у ключі створення російської ж недофедерації. Щоб контроль за грошима залишався у центру, а зато в "національних суб'єктах" можна було творити усілякий непотріб на тих же виборах. Ну і щоб ті регіони могли ветувати будь-яку можливість реформ. Ця ідея і була в основі федералізації до війни. Бо усі розмови про федералізацію мали ключовий вплив з Росії.

Якби про це і замітка - що ідеї федерації, самі по собі непогані, намертво забиті через Росію.

Не зовсім. Справа в тому, що ідея саме федералізацію (що включає передачу частини законодавчої ініціативи на місця якщо робити нормальну федералізацію, або повну профанацію ідею, якщо робити російську федералізацію) Україна навряд чи і потребувала. Навіть автономізацію проводити треба було б поступово - бо місцеві еліти місцями уміли красти і залякувати місцевих жителів не гірше ніж рабовласники півдня чорношкірих. А після досягнення нормального самоврядування на місцях скоріш за усе ніякої федералізації нікому б не впало.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account