fb

Що насправді відбувається в АРК?

Нещодавно, як я вже писав, на Росії відбулися "вибори" до Державної Думи (Парламенту). На відміну від Білорусі, де вже давно виборів нема, а результати просто малюють, в Росії вибори є. Так, вони місцями сильно сфальсифіковані, місцями намальовані, місцями майже справжні, але не це основна проблема, а те, що, фальсифікують, грубо кажучи на користь партії Путіна "єдіная расія", а крадуть чи малюють у, наприклад, комуністів чи Жіріновського. Що із цього гірше, сказати важко. 🙂
В окупованій АР Крим, настільки я розумію, і явка і результати якраз якщо і сфальсифіковані, то мінімально. Тобто, грубо кажучи, половина населення півострова активно підтримує окупацію, анексію і колаборацію.
Взагалі, цікаво, що ж насправді відбулося з суспільною думкою на окупованих територіях? Що ми про це знаємо?
На референдумі 1991 за незалежність України в Криму голосувало 54%.
На виборах до Парламенту 2012 (останніх загальнонаціональних, на яких мешканці АРК мали змогу голосувати) "помаранчеві" партії отримали біля 23%. Тут, звісно, в основному кримські татари, але ж не тільки.
Ще ми знаємо, що напередодні окупації, в лютому 2014 Київський міжнародний інститут соціології проводив опитування в регіонах на тему, чи хотіли б вони, аби їхній регіон увійшов в склад РФ, і в Криму таких було 41%. Звісно, що і багато інших теж мали явно проросійські погляди, але все ж, мати проросійські погляди, і напряму виступати за входження до РФ - це різні речі.
"Референдум" в березні 2014 був незаконним, питання на ньому ставилося по суті, "Ви за входження в РФ, чи за те, що б не бути в Україні?" 🙂. Самі результати були намальовані.
Під час та після анексії була певна хвиля біженців з АРК та Севастополя на контрольовану урядом частину країни, не така масова, як у випадку Донбасу, але була, і, на відміну від Донбасу, набагато більш ідейна, тобто, якщо на Донбасі основний мотив для більшості біженців була війна та пов'язане з цим погіршення економічної ситуації, то біженці Криму більшою мірою саме ідейні противники Росії.
Також має місце і міграція з Росії до Криму, особливо до Севастополя.
З усього цього висновок, що, скоріш за все, зараз справді більшість населення АРК за Росію, але явно не 95%-99%, як малює російська пропаганда, а, скоріше, десь в діапазоні 70%-80%.
Втім, дізнатися про це без деокупації півострова, нормальної інформаційної обстановки, неможливо.
fb

Який (правильний?) вихід?/Яке майбутнє?

Декілька днів оце користуюся сервісом "чат-рулетки". Випадкові розмови з випадковими людьми. Бувають цікаві співбесідники. Статистику не вів, гадаю, десь мабуть з 25-30 людьми мав короткі розмови.
Звернув увагу, що з мешканцями Росії буквально з усіма розмова неминуче скочувалась на питання Криму, Донбасу, війни та ідентичності. Всі ці люди стоять на позиції, що ми не окремий народ, а частина їх.
Також натрапив на трьох людей (з їх слів) окупованого Донбасу. Перший із донецька вимкнувся після української мови, один з Первомайська (Луганщина) емоційно розповідав, як їх обстрілює "ВСУ" (ЗСУ). Я запитав, чим можу допомогти? Він - що мовляв, виходьте на протести проти своєї влади, я кажу, що я нинішню владу не підтримую, а підтримую Порошенка. 🙂
Третій з Донецька, також проросійських поглядів. Але говорили хоча б зовні адекватно.
Також чимало розмовляв з білорусами - те, що стосується політики, то можна поділти на, умовно, людей нейтрально-нерозуміючих нас, і людей вороже-нерозуміючих. Різниця з росіянами в пропорції нейтрально і вороже.
От це, плюс мої пізнання в соціології плюс спостереження за життям, змушує мене ставити питання, який же нормальний вихід з цієї ситуації, який він, чи є він, що буде, і що робити?
Особисто я людина української ідентичності, прихильник шляху "геть від Москви до Європи". Під цим розумію де відродження, а де створення країни, ідентичності на власних засадах, не ставлячи за принцип бути протилежним Росії, фактично просто піднімаючи своє, це (протилежність Росії) відбувається автоматично. Прошарок таких людей в Україні є, але, об'єктивно, я тут завжди в цьому плані почував себе меншістю. Ну може тільки під час Майданів ні.
Об'єктивно, до подій 2014 року в нас назрівали дві ідентичності, умовно, власне українська (європейська) та укрАинская (креольська по своїй суті, одна цікава людина, Микола Рябчук слушно називає її "східнослов'янською"). Події 2014 року, Майдан та війна з Росією змінили стан справ радикально.
На контрольованих територіях відбувся мікс цих двох ідентичностей в щось третє, ну принаймні, мені таке пояснення видається найоптимальнішим. От як охарактеризувати Зеленського та його виборців в плані ідейного змісту? Ватниками більшість із них не є. Проукраїнських культурних цінностей вони теж особливо не несуть. Щодо проросійського сегменту, то з колишнього поля ПР і КПУ зразка 2010-2013 відбулися наступні процеси: значна їх частина добилися свого, і знаходяться або безпосередньо під російським контролем (АР Крим і Севастополь) або під російськими маріонетковими режимами (ОРДіЛО). Там вони в основному майже всі перейшли на позиції, що вони росіяни і хочуть в Росію.
Ще велика частина (переважно більш помірована частина виборців колишньої ПР) перейшла на помірковані, але вже проукраїнські позиції. Ну і частина так і лишилася ні в тих ні в сих. Типовий виборець опоблоку ж бо не бажає ніякої анексії України чи її частини Росією, він проагне чогось такого, що було раніше, "іншої, проросійської України". Але це явно розходиться з думкою як Росії (яка би поглинула їх) так і більшості решти населення (яке проти проросійської України, або, принаймні, не проти і принаймні пасивно схвалює Україну українсько-європейську).
З того, що я бачу, то невизнання росіянами нашої окремішності, нашого вибору і шляху досягнуло таких масштабів, що це можна тепер сміливо порівнювати зі, скажімо, патологічним невизнанням з боку частини арабо-ісламського світу права держави Ізраїль і євреїв на існування.
Але ми є, і ми не росіяни. 🙂 І навіть більшість виборців Зеленського, гадаю, не "адіннарот", як бачать нас росіяни та Путін.
Чесно, я не бачу хорошого виходу з цієї ситуації. В Україні внутрішні "броженія умов", при тому, що тепер це таки справді не "адіннарот" з відомо-кими (вибачте за аналогію з персонажами світу Гаррі Поттера 😃 ).
А яке майбутнє цієї ситуації бачать ті, хто читає цей допис? Що би Ви хотіли, та чого очікуєте?, або що прогнозуєте?
fb

Шукаю музикантів та спонсорів (репост вітаю!)

Є у мене проект Нова Українська Класика, програма українських камерних мініатюр у форматі дуетів та тріо.
Шукаю добровольців-скрипалів/льок та піаністів/ок, (добровольців в значенні готових подорожувати Україною для цього і тому числі на звільнених територіях) в значенні готових грати там, звісно, це буде оплачувана праця) і людей чи організації, що готові це фінансувати. Як варіант, розглядаю можливість збору коштів на платформі "Спільнокошт" на цикл концертів у заздалегідь визначених містах. Фінансування потрібне на оплату праці музикантів, їх проїзд, за потреби, проживання, і, можливо, оренду залу - в першу чергу зали намагатимуся знайти такі, яким це було б цікаво провести самим.
Хочеться мати кілька складів колективу - у всіх же бувають накладки з роботами, і так краще було б розвивати проект. Так що якщо Ви скрипаль/ка чи піаніст/ка, і Вам цікаво було б брати участь в проекті, що направлений на просвітницьку роботу з поширення української класичної музики у форматі дуетів та тріо, і особливо якщо Ви готові їздити у відрядження Україною заради цього - то пишіть в приват! Без відряджень, у Києві також планую концерти, тому пишіть.
В моєму розумінні всі ці слова просто дихають добром: "українська, класична, камерна музика". 🙂
Так що якщо є бажаючі спонсорувати проект - також пишіть!
http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=822 - запис передачі на українському радіо щодо проекту.
https://www.youtube.com/watch?v=S70El2fRzVA - запис концерту програми.
РЕПОСТ КАТЕГОРИЧНО ВІТАЄТЬСЯ!
fb

Мапа підтримки вступу до ЄС за даними серпневого опитування "Рейтингу"

Зробив ось таку цікаву мапу за даними свіжого опитування "Рейтингу". Противники вступу до ЄС переважають тільки в трьох східних регіонах та на Одещині. При чому, на Харківщині перевага у противників мінімальна, 2% всього.

А так непогано видно традиційні "кластери".

fb

Поїздка на Донеччину та Луганщину

Отже, з'їздив я у наші східні регіони, Донеччину та Луганщину. Маршрут  був такий: спочатку потягом Хмельницький-Лисичанськ з Дарниці до Харкова. В Харкові був перед восьмою ранку в п'ятницю, шостого серпня. Погуляв дві годинки - поїха в центр міста, в пузату хату, пройшовся від Майдану Конституції, по Сумській і через Площу Свободи до метро "Наукова", а далі на метро до нової станції, відкритої за президенства Порошенка "Перемога", ну і назад на вокзал. Далі потяг Дніпро - Лиман (з Харкова до Святогірська). Гарний такий сидячий потяг, комфортний та швидкий, має лише зупинку в Ізюмі. В Святогірську станція знаходиться не в самому місті, а десь за чотири кілометри від нього. Пройшов їх пішки. Святогірськ знаходиться в Донецькій області, недалико від сходження меж Донеччини, Луганщини та Харківщини. В самому Святогірську здивувала наявність вулиці Івана Мазепи. Як правило, на сході комуністичні назви перейменовували та щось глибоко нейтральне кшталту там "Яблунева", "Вишнева", "Мирна". А тут ось так. Отже, дійшов я до Сіверського Дінця - дуже мальовничого тут.





Скупався в Дінці, далі записався на екскурсію. Два кілометри по Дінці, тоді підйом по лісу до печер, тоді спуск в самі печери. Печери крейдяні, видовбані двома монахами. Взяв з гір шматочок крейди, до речі.
Тоді забронював номер на Booking'у - дуже гарний вийшов  до речі. 530₴ за номер + 90₴ за сніданок.
Наступного дня подався в Святогірську Лавру. Там якраз ярмарка була, купив маленьку (250 мл) банку акацієвого меду = 62,5₴. Після огляду Лаври подався я на гору до пам'ятника Артему. Перед самою вершиною там теж ярмарка -  сувеніри, їжа, напої.

З гори відкривається просто захопливий краєвид на Святогірськ та околиці!

На ярмарці я придбав декілька магнітів з видами Святогірська -  тільки ті нечисленні, де написи були українською (таких на око до 10%, але і це добре - в Одесі от взагалі україномоних сувенірів не зауважив!) та ось такий виріб донецьких умільців - биту "Головоломка". :)


Меморіал присвячени російсько-німецькій війні 1941-1945.
На мосту через Дінець грала ось така пані - переважно українські та західні твори, зокрема приємно було почути "Менует" Боккеріні.


Після цього поїхав я з пересадкою у Слов'янську на Сіверодонецьк. На знімку соняшникові поля біля Слов'янська.

Протестантська церква у Слов'янську. Згадав історію 2014 року, коли в Слов'янську росіяни вбили протестантських пасторів...
Біг борди, присвячені визволенню частини Донбасу за Порошенка.

Далі мій шлях пролягав на Луганщину. На знімку блок-пост недалеко від  вїзду в Луганщину. Наш автобус зупинили, у чоловіків перевірии паспорти, і ми поїхали далі. В Сіверодонецьку я зупинився в Urban Hostel, чудове місце, всього за 120₴/місце. З восьми ліжок крім мене був іще лише один гість. Наступного дня я погуляв Сіверодонецьком:









Пам'ятник солдатам-жертвам нинішньої російсько-української війни.
Після цього я поїхав у сусідній Лисичанськ. Фактично це одна агломерація, до якої входить іще й Рубіжне.







Після цього я мав Квитки на поїз "Лисичнаськ-Одеса" до Знам'янки (Кропивниччина). В Харкові замовив собі доставку піцци з Mafia Bolt'ом прямо до вагону потяга. :) А потім глянув, що є вільне місце на потяг "Костянинівка-Київ" з Полтави, то і купив на нього квиток. В Полтаві здійснив прогулянку містом між вокзалами "Полтава Південна" та "Полтава Київська" і з останньої поїхав на Київ, на Дарницю.

fb

НОВА УКРАЇНСЬКА КЛАСИКА 10 липня о 18-ій!


НАША ПРОГРАМА:

Людвіґ ван Бетховен
«Їхав козак за Дунай»/ «Schöne Minka, ich muß scheiden» обробка для тріо.
Виконує тріо
Микола Лисенко
Гавот
Виконують Василь БАБИЧ та Арсен ЯКОВЕНКО
Ілля Лизогуб
«Рондо» з сонати для віолончелі та фортепіано.
Виконують Василь БАБИЧ та Арсен ЯКОВЕНКО
Левко Ревуцький
Інтермеццо.
Виконують Максим ФЕДИК та Арсен ЯКОВЕНКО
Борис Лятошинський
Мазурка на польські народні теми ля мінор
Виконують Василь БАБИЧ та Арсен ЯКОВЕНКО
Кирило Стеценко
Вечірня пісня
Виконують Василь БАБИЧ та Арсен ЯКОВЕНКО
Віктор Косенко
Соната для віолончелі та фортепіано, (друга частина)
Виконують Василь БАБИЧ та Арсен ЯКОВЕНКО
Бела Барток
«Рутенська пісня» (№10) та «Рутенська коломийка» (№35) Виконують Максим ФЕДИК та Василь БАБИЧ
Микола Скорик
Мелодія з кінофільму «Високий перевал», обробка для тріо.
Виконує тріо
Василь Бабич
Тріо на тему білоруської народної пісні «Перепілочка»
Виконує тріо
Дрождж Ґершвін.
Арія «Summertime» з опери «Порґі та Бесс», обробка для тріо.
Виконує тріо
НАЩІ ВИКОНАВЦІ:
Максим Федик (скрипка) — Навчався в КІМ ім. Глієра (2006-2010) та НМАУ ім. П.І. Чайковського (2010-2015. У 2018 закінчив асистентуру-стажування у класі професора В. Козіна. Зараз є помічником концертмейстера групи перших скрипок Національного академічного оркестру народних інструментів України (НАОНІ).
Василь Бабич (віолончель) — закінчив КССМШ ім. М.В. Лисенка (2009) та НМАУ ім. П.І. Чайковського (2014), клас Олени Червової. Зараз є артистом оркестру Національної Опери України. Віолончеліст камерного ансамблю «Almia music» (Київ). Учасник багатьох концертів камерної музики.
Арсен Яковенко (фортепіано) — закінчив КССМШ ім. М.В. Лисенка (2009) та НМАУ ім. П.І. Чайковського (2014), у класі фортепіано Наталії Гриднєвої. Зараз є концертмейстером хору Національної Опери України.

А сьогодні, о 18:20 розповідатиму у передачі «Це класика» на радіо «Культура» про свою програму української класики, яка звучатиме в суботу в музеї «Кам'яниці київського війта» (« Будинок Петра І». 97.6 FM у Києві.

fb

Електоральний сценарій альтернативних виборів в Білорусі 1994

Отже, Зенон Позняк та інші вмовили балотуватися на перших виборах Президента Білорусі Василя Бикова як незалежного кандидата. Шушкевич відмовився від балотування і зняв свою кандидатуру на користь Бикова. Таким чином Биков акумулював весь національно та ліберально орієнтований електорат. Але не тільки. На вибори він іде не під гаслами БНФ (яка його,тим не менш, підтримує) а як своєрідний національний моральний авторитет. Він ветеран другої світової, і за нього голосує частина людей старшого покоління навіть дуже совкових поглядів.   Перший тур такий:

Лукшенко 39%
Биков 31%
Кебич 15%
решту ділять Дубко і Новіков.

Перед другим туром Бикова підтримує Кебіч, Дубко і Новіков заявляють про нейтралітет.

В результаті в другому турі:

Биков 51%
Лукашенко 46%
проти обох 3%

Референдум 1995 не міг виникнути. В 1995 відбулися вибори в Верховну Раду Білорусі за змішаною системою, 5% бар'єр. По пропорційній частині пройшли:

Блок Олександра Лукашенка "За Білорусь!" 32%

Блок Василя Бикова 28%

Блок Кебича 9%

БНФ 7%


Аграрний блок Дубка і комуністи 5% не подолали.

По мажоритарці вибори виграли здебільшого здебільшого або підтримані командою Бикова висуванці, або незалежні, які приєдналися до пропрезедентської сили. Правда, в Могилівській області чимало мандатів все ж вигрзли і представники Блоку Лукашенка.

Після виборів 1995, прем'єром стає Шушкевич, блок Кебіча розпадається надвоє: частина вливається в президентську силу, частина йде в опозицію. БНФ входить в коаліцію з президентстким блоком, отримує міністерські портфелі.

Білорусь має нейтральні стосунки з РФ, конфлікти бувають, але незначні. Білорусь проводить ринкові реформи та поступову дерусифікацію в освіті та обслуговуванні. Відносини з ЄС чудові, з НАТО нейтрально-дружні. Биков влаштовує і захід, і єльцинську РФ.

В 1999 одночано відбуваються вибори як Президента, так і Парламенту.  БНФ підтримує Бикова, і входить в його блок. Самі вибори відбуваються уже по 100% пропорційній системі. Блок Лукашенка до того часу розвалюється, і хоча сам Лукашенко - сильний, відносно популярний політик, але в нього багато конкурентів.

Отже, президентські:

Биков: 45%
Лукашенко 20%
Калякін (лідер комуністів) 15%
Юрій Захаренко (колишній соратник Лукашенка) 10%
інші набрали геть мало.

Другий тур:

Биков 59%

Лукашенко 37%

Парламентські:

Блок Бикова "Білорусь" 42%
Блок Лукашенка 19%
Компартія Білорусі 15%
Команда Захаренко 8%

З мінімальною перевагою президентський блок отримує більшість в Парламенті. Биков робить відвертий розворот на захід, а БНФ в його команді тепер відіграє ключову роль. Це не подобається РФ, але вона в цей момент ще слабка. В РФ в 2000 до влади приходить Путін, починається друга вінйна прти Чечні. Биков і Позняк (новий Прем'єр-міністр) дають притулок вціліим чеченцям і відверто критикують Путіна. Путін "закручує гайки" Білорусі з газом, і починають всю можливу боротьбу проти Бикова-Позняка, але, звісно, не до відкритої збройної агресії. Білоруст заявляє своїм пріоритетом вступ в ЄС і НАТО. Компартія потрапляє під заборону, Лукашенківців тягають на допити в "службу безпеки" (нова назва КДБ) на предмет фінансування Росією, його підтверджують, Лукашенко та частина його соратників втікают в РФ де створюють "комітет спасіння Білорусі". Більша частина депутатів з компартії та Блоку Лукашенка формують фракцію "Мир і стабільність", керівником якої стає Федута. Частина ж приєднується до БНФ. Захаренко стає в помірну опозицію до Бикова.  Ринкові реформи в Білорусі досить успішні ще за часів першої каденції Бикова. Білорусь подає, разлм з іншими країнами східної Європи заявку на вступ в ЄС, але в ЄС не готові до явного конфлікту з РФ через Білорусь, ів 2004 Білорусь на відміну від Польщі, та країн Балтики отриує тільки асоційоване членство в ЄС. НАТО проводить з Білоруською армією (на той час суто контрактною) спільні навчання, але про перспективи членства в осяжній перспективі говорити не бажає. З початку 2000-их Биков все більше хворіє, і БНФ отримує чим раз більший та повний доступ до влади. В 2002 Биков впадає в кому, і фактична влада перехидить до Позняка. Не-БНФ-івська частина команди Бикова втрачає вплив, і шукає порузіміння з опозицією для перемоги на виборах, але в питанні Росії вони розходяться, і спільної точки зору знайти не можуть. Проводяться зміни в Конституцію, за якими Білорусь має стати суто парламетською республікою. В 2004 напередодні чергових парламентських вибрів Биков помирає. Відбувається розкол у владі, БНФ іде на вибори як влада і з правих позицій, решта створюють "Блок Національної Згоди". Результати такі:

"Мир і Стабільність" - 26%

"Блок Національної Згоди" - 23%

БНФ - 15%
 Російський блок (дозволена владою партія російської меншини, яка тим не менше постійно перебуває під наглядом служби безпеки і комітету з охорони Конституції) - 7%
 "Блок нацменшин" - 6% в його основі переважно поляки, а також частина більш прозахідних росіян та окремі представники інших народів - українці, євреї, литовці)

Після виборів коаліцію формують Блок Національної Згоди та більша частина фракції "Миру і стабільності", а також блок нацменшин.

БНФ іде в опозицію, як і Російський блок.

Програма нової влади - від курсу на вступ в НАТО відмовитися, євроінтеграція як ціль лишається, налагодження стосунків з РФ. Чеченські лідери змушені поикнути Білорусь. Нова влада має дружні стосунки з усіма сусідами. Президентом з мінімальними символічними повноваженнями в Парламенті обирають Шушкевича. Прем'єр-міністром стає Сергій Тихановський. Довзволено відновлення компартії, з Москви повертається Лукашенко та решта його прибічників. Втім, нагляд служби безпеки та служби з охорони Конституції над їхніми організаціями, хоча і в рази менш строгий, ніж в часи Позняка, але зберігається. Ейфорія від перемоги над Позняком швидко минає, і на поверхню виходять ключові відмінності між членами коаліції. Мир і стабільгість вимагають профести референдум щодо надання російській офіційного статусу, вимагають вступу в митний союз з Росією та Казахстаном. Це не подобається Блоку Національної Згоди. Коаліція розвалюється, але до дострокоих виборів справа не доходить. Фактично, уряд існує в підвішеному стані. Білорусам набридає цей безлад. Ростуть полярні настрої. З одного боку, прибічники Лукашенка, російського блоку та частина і білша частина "Миру і Стабільності" формують підтримуваний РФ блок "Біла Русь". Він зростає в рейтингах. З іншого боку, дещо зростає в рейтингах і БНФ. Весною 2008  рокуі справа таки доходить до дотермінових виборів. Бар'єр знижено до 1%. Результати такі:

Біла Русь (Лукашенко) - 35%
БНФ (Позняк) 21%
Партія "Країна для життя" (Тихановський) - 15%
Блок Національної Згоди (Шушкевіч)  - 10%
Комуністи 6%
Польський Блок - 3,1%
Український Блок 2,7%
Партія любителів пива 1,5%
Партія захисту тварин 1,1%

Спочатку ідуть довгі переговори про коаліцію між БНФ-Країною для життя і Блоком національної згоди, але вони провалюються. Коаліцію восени формують "Біла Русь" і "Країна для життя". Платформа у них досить проросійська. "Біла Русь" добивається реферндуму про статус російської мови, зміну символіки та інтеграцію з РФ.  Але тут якраз наступає світова фінансова криза. Рейтинги нової влади стрімко ідуть вниз. Шушкевич розуміє, що ця коалція його не переобере на Президента. Окремі депутати з "Країни для життя" проти коаліції з дуже проросійською "Білою Руссю". Тим часом, термін президентських повноважень Шушкевича сплив, але Парламент не здатний обрати його наступника. В підсумку справа потрапляє в Верховний Суд, який призначає дострокові вибори Парламенту.

Біла Русь 29%
БНФ 25%
Блок Національної Згоди 9%
Комуністи 8%
Країна для життя 8%
Блок нацменшин 6%
Партія "Говори правду!" Некляєва 5%

Коаліцію формують БНФ, Блок Національної Згоди і поляки з блоку нацменшин.... Далі буде...