?

Log in

No account? Create an account
fb

Блоґ Василя Бабича

Націонал-лібералізм та еволюція

Яка партія займе останнє місце на виборах?
fb
vasyl_babych
Poll #2094271 Яка партія займе останнє місце на виборах по списках?

Яка партія займе останнє місце на виборах по списках?

Патріот
0(0.0%)
"СИЛА ЛЮДЕЙ"
0(0.0%)
"ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ "ФАКЕЛ"
3(75.0%)
"СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ"
1(25.0%)
Сила права
0(0.0%)
Незалежність
0(0.0%)
Інша (коментар)
0(0.0%)

Я ставлю на Факел. :-)


Прогноз на 21.07 по округах
fb
vasyl_babych

Карта других місць має бути куди цікавішою, по-ідеї. :-)

Мені ще от цікаво, чи буде хоча б один округ, де Слуги займуть третє місце? Я думаю, що у Львівській області це все-таки можливо.

Tags:

Опитування щодо мажоритарки
fb
vasyl_babych
Poll #2094244 За кого Ви голосуватимете на виборах 21 липня по мажоритарці?

За кого Ви голосуватимете на виборах 21 липня по мажоритарці?

За кандидата від тієї ж партії, що і по списку
1(16.7%)
За кандидата від іншої партії - тому що від "списочної" по вашому округу кандидата нема
1(16.7%)
За кандидата від іншої партії - з інших причин ніж у варіанті 2.
3(50.0%)
За самовисуванця
1(16.7%)

У мене по 219 округу у Києві кандидата від ЄС, за яку голосуватиму по списку, немає. Вагаюся між нинішнім депутатом по округу Третяковим і кандидатом від ВО "Свобода" Чернецьким, останній мені трішки більш симпатичний, незначно, але якщо вибирати між тим, що реально на перемогу претендують тільки Третяков і кандидат-слуга, то краще за Третякова


Прогноз перших-других місць на 21.07
fb
vasyl_babych
Такий поки мій прогноз. А Ви що думаєте?
Tags:

Мілове, або там, де закінчується Україна
fb
vasyl_babych

Давно, прямо-таки роками мріяв побувати у цьому містечку. Що таке Мілове, і чому я хотів там побувати?

По-перше, це найсхідніший районний центр України, а тепер ще й найсхідніший населений пункт. Раніше таким пунктом було село Рання Зоря (до декомунізації - "Червона Зірка"), але з 2016 там ніхто не живе.

По-друге, Мілове раніше фактично було одним містом, однією системою з російським містечком Чертково ("Чертково"). Кордон проходить прямо по одній із вулиць з промовистою назвою "Дружби народів", де непарні номери  - це Україна, а парні - це вже Росія! До російського вторгнення до Криму і Донеччину та Луганщину, та, як розумію, і досить довгий час після цей поділ був нестрогим - люди ходили між країнами, і ніхто їх особливо не контролював.

Для кращого розуміння, де знаходиться Мілове, подаю відповідну мапу. На ній червоною лінією я приблизно позначив окуповані Росією та/або проросійськими бойовиками території. Також я сам зробив мапу самого Мілового, на якій позначив цифрами місця фотографій, які я розмістив у цьому пості.


Їхав в ці краї я разом з дружиною, Маргаритою. Ми у відпустці відпочивали в Австрії, у Відні, а поверталися до України літаком не на Київ, а до Харкова. Отже, деньок ми погуляли в Харкові, а потім потягом поїхали до Рубіжного, це Луганська область, фактично частина єдиної агломерації разом з Сіверодонецьком та Лисичанськом. З Рубіжного я придбав квитки на бусик до Мілового, ціна зараз - 215 грн на особу. Шлях - всього 157 км, але через справді жахливий стан сайже всієї дороги середня швидкість, мабуть, була до 40 км/год. Ми виїхали о 6:30, і приїхали в Мілове десь біля 10:10. По дорозі автобус зупинявся на автостанціях у Старобільську (у ньому ми поблукали трохи по дорозі назад з Мілового) і Біловодську.

Уже коли ми чекали на потяг до Рубіжного на вокзалі Харкова, мені подзвонив мій друг Арсен, якого я раніше кликав у цю поїздку,, але він не хотів, що він раптом передумав і вирішив до нас приєднатися, та їде зараз в поїзді з Києва до Костянтинівки. :-) Одним словом, він потім таки окремо від нас доїхав до Мілового іншими автобусами, і ми його зустріли прямо в Міловому на автостанції. Дорога до Мілового, повторюся, у жахливому стані - автобус досить часто петляв, аби об'їхати ями. Зате краєвиди Слобажанщини тут просто чудові! Чого варті одні лише безкраї соняшникові поля, голівки яких слідкують за сонцем! Неймовірне відчуття і насолода, шкода, що не було часу вийти просто в полі і зробити якісні знімки... Мальовничість цього краю не поступається красою Карпатам чи величі міст над Дніпром - Києва, Дніпра, Запоріжжя...

Отже, ми приїхали на автостанцію Мілового, яка знаходиться на тій самій вулиці Дружби Народів, біля переходу через залізницю. Буквально за десять метрів від станції - пост наших прикордонників, за двадцять - уже Росія, і прямо з автобуса вже видно і напис "Станция Чертково"! Світлини можна збільшити натисканням! Прямо на майдані перед атостанцією є декілька крамничок та невеличкий ринок. Там ми побачили ось цей знімок з рекламою готелю за адресою Дружби Народів 62. Оскільки про готель "Стрілецька Слобода", де ми мали заночувати, в інтернеті я прочитав фактично лише негативні відгуки, а про цей на Дружби Народів нічого не чув, ми пішли саме туди.

Ну і от ми підійшли туди, і розуміємо, що готель знаходиться-то уже... в Росії, прямо за парканом! Думаю, вкзаівник поставили ще в довоєнний час, а потім так і не зняли.

Тепер детально про саму вулицю Дружби Народів, головну туристичну принаду Мілового.

Мілове на мапі України.png

В минулому році росіяни прямо на проїжджій частині поставили паркан, таким чином зникли пішохідні переходи і двосторонній автомобільний рух. Зараз по російській частині вулиці автомобілі майже не їздять, по українській руху більше, при чому часом одностороннього руху водії не дотримуються. Одним словом, насолоджуйтеся:
Я стою з української сторони Дружби Народів, Мілове, Луганська область, України, зачотири метри від мене паркан посередині дороги, який встановили Росіянами, і далі це вже Чорткове, Росія!

А це табличка з російськомовним текстом направлена до російського боку вулиці Дружби Народів. З іншого боку цей же текст, але вже нашою мовою.

Інформаційний плакат, українських прикордонників, очевидно, з часів, коли ще росіяни не поставили паркан.

Російська собака за парканом охороняює, очевидно, дружбу народів на одгнойменній вулиці :-)

Автобусна зупинка на цій же самій вулиці але вже ближче до автомобільного пункту пропуску. На зупинці карта України (чомусь явно без Бесарабії, тобто, півдня Одещини, зате виразно з Кримом) та написом нашою мовою "ЄДИНА КРАЇНА". А буквально за п'ять метрів - уже територія тої держави, що цей самий Крим і окупувала... Ще далі видно, здається, елеватор Чорткова.

На цьому тему Дружби Народів, гадаю, варто завершити. Наступна цікава місцина в плані проходження державного кордону на місцевості - район вулиці робітничої. Тут на захід від залізниці знаходиться російський квартал з Чортківським м'ясокомбінатом та кількома будинками.

На знімку, на жаль, це погано видно, але якщо світлину переглянути у повній якості, то можна на отих воротах прочитати: "Чертковский мясокомбинат".  Йдемо далі на південь...

Зелений паркан зліва  - це ще Україна. Сірий - уже Росія!

Російський двохповерховий будинок за парканом. Поруч їздить дитина на велосипеді, і видно, що для місцевих це абсолютно звично та природньо.
"Россия вперед!" - за парканом з колючим дротом! Зліва видно залізницю.

Таблички - українська синя, російська - жовта з повідомленнями про кордон. На цьому тему межі будемо вважати закритою.

Що іще цікавого є в Міловому? Є краєзнавчий музей, але ми туди не потрапили, так як проґавили те, що він не працює в суботу, про що ми довідалися в п'ятницю ввечері. :-)

Є ще пам'ятник "Україна - визволителям" в парку біля єдиного готелю "Стрілецька слобода". Мілове було першим населеним пунктом УРСР, яке відбили окупанти російсько-більшовицькі в окупантів німецько-нацистських в 1942-му. Німці покаялися за злочини, росіяни ні, і от тепер рецедив...

Гармата. Добре, що ополченцям не дісталася. З того, що мені один знайомий написав, "референдум" в Міловому в 2014 році був, але майже одразу після того українську владу було відновлено. Восьмого серпня 2014 Мілове  обстріляли з російського боку з артилерії.

Ну і тепер іще деякі фотки, які мені видалися цікавими:

Озеро в Міловому.

Церква.

Недекомунзований і недерусифікований вказівник.

Україна це Європа, а Мілове це Україна, отже, Мілове - це Європа!

Мені все-таки набагато більше подобається слово "містечко": було б добре замінити ним оце совкове "смт"!

Пам'ятник у парку на пам'ять про жертв російського вторгнення до Афганістану. Зараз росіяни "интернациональный долг" здійснють на Донбасі. Людей шкода, звісно, але вторгнення в чужу країну - це дуже погано!

А отак наша дружнє тріо поверталося автобусом з Мілового. Далі ми поїхали до Старобільська, де також трішки поблукали, а потім через Сіверодонецьк на Лисичанськ - і на Київ. Північна Луганщина цікава, а Мілове має потенціал для розвитку якого-не якого екстремального туризму. Ще в Міловому є кінний театр, але ми до цього не дійшли. Оскому з відвідинами Дружби Народів збили. Взагалі, я б хотів тут концерт заграти.

Хочу іще суттєво доповнити статтю про Мілове в україномовному розділі вікіпедії.

Гарних і Вам мандрів!


Географія мажоритарки: за що борються партії
fb
vasyl_babych

Географія мажоритарки: за що борються партії







Основна інтрига виборів, насправді, знаходиться саме в тому, якими будуть результати виборів у округах. Адже у “списочній” частині до Парламенту, за даними соціологів, потрапляють п’ять партій: президентська “Слуга народу”, “біло-блакитна” “Опозиційна платформа - за Життя”, “Європейська солідарність”, ВО “Батьківщина” та “Голос”. Іще декілька, в першу чергу, “Сила і Честь”, “Громадянська позиція”, “Опозиційний блок”, “Радикальна партія” та ВО “Свобода” мають, за даними соціологів, певні шанси на подолання бар’єру.





А от якою буде поведінка виборців у мажоритарній частині виборів - залишається майже цілковитою загадкою. Але ця стаття, принаймні, допоможе зрозуміти, за які округи вирішила боротися та чи інша політсила. Фаворит нинішніх перегонів за даними більшості соціологічних служб, “Слуга народу” виставила кандидатів у всіх мажоритарних округах. Розрахунок, очевидно, на інерцію президентських виборів. Якщо більшість з тих, хто збирається голосувати за список “Слуг”, а це близько 40%, підтримає їхніх висуванців і за округами, то, виглядає, що питання стоятиме лише в тому, матиме президентська політсила звичайну більшість, чи конституційну. Втім, враховуючи доволі строкату структуру електорату “Слуг”, саме така модель виборчої поведінки є неочевидною.

На друге місце за списками більшість авторитетних соціологів поки виводять відкрито проросійську “Опозиційну платорму  - за життя!”. Президентські вибори для очільника політсили, Юрія Бойка можна назвати скоріше успішними. Йому вдалося вибороти першість в неокупованих частинах Луганщини та Донеччини. Мапа висуванців від “Платформи вигл
ядає таким чином:


Партія вирішила не боротися за три галицькі області: Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську. Також мало висуванців від партії і на Черкащині, що можна пояснити відносною слабкістю місцевого осередку політсили: на місцевих виборах черкаська облрада була чи не єдиною серед областей центральної України, куди “Опозиційний блок” не потрапив.


Партія попереднього Президента, Петра Порошенка зовсім проігнорувала Хмельниччину, по одному кандидату виставила на Рівненщині, Житомирщині. Мало “закрита” кандидатами від ЄС і Дніпропетровська область. Фактично повністю “закритий” кандидами від ЄС Київ. В двох округах на заході міста, де формально не має кандидатів від сили, балотуються Олександр Третьяков та людина з його команди, Оксана Муха  -як самовисуванці.


Партія Юлії Тимошенко, яка цього разу сама очолює список, у мажоритарних округах виставила досить багато кандидатів - більше лише у “Слуги народу”.  Погано покрита висуванцями Юлії Володимирівни тільки Черкащина та Харківщина.


Партія-новачок цих виборів, яка за даними соціологів має шанси на подолання 5% бар’єру “Голос” є такою собі версією “Слуги народу” для західної України. У Зеленського на президентських виборах були відносно слабші позиції на заході України, власне, у Галичині. “Голос” же є такою своєрідною відповіддю на суспільний запит на “нових”, позасистемних політиків - але для Галичини, яка не стане голосувати за культурно “чужих” їй “Слуг”.

Власне, мапа висуванців від “Голосу” за мажоритарними округами показує, що партія в першу чергу бореться за Галичину. В решті України є тенденція до висунення кандидатів більшою мірою у міських округах.


Досить неочікувано високі показники Ігоря Смєшка (6%), на президентських виборах дають певні шанси на потрапляння за списком і його партії “Сила і честь” до Верховної Ради. Втім, соціологи фіксують тенденцію до падіння і непотрапляння його політсили. Найкраще на президентських виборах Смешко виступив на рідній для нього Черкащині. Саме ця область і є найкраще покрита представниками партії “Сила і честь”.




Не дуже вдалий виступ Анатолія Гриценка на виборах Президента лишає мало шансів Громадянській позиції на подолання 5%. Партія виставила небагато мажоритарників, але, загалом, досить грамотно - там де вони мають хоч якісь шанси - на Львівщині, в Києві.





Іще однією біло-блакитною партією на цих виборах є “Опозиційний блок”. На даний момент соціологи не фіксують прохідного відсотка для партії, але намітилась певна тенденція до росту. Вдалий виступ Бойка, лідера “Опозиційної платформи - За життя!” у порівнянні з набагато скромнішим результатом Вілкула сприяє тому, що для проросійськи орієнтованих виборців саме “платформа” є більш пріоритетним вибором.




Успіх “Самопомочі” на минулих виборах 2014 року був, власне, суто успіхом списку партії: за округом тоді сила змогла здобути тільки один мандат. Цього разу справи для “Самопомочі” виглядають геть погано, соціологи дають їй переважно показники в районі 1%. Партія не витримує конкуренції з “Голосом”, а більш консервативна частина виборців переходить до “Солідарності”. За округами  партія бореться практично винятково на заході.



Минулі вибори були невдалими для націоналістичної “Свободи”: їй не вистачило менше 0,3% до 5% бар’єру. Іще одна націоналістична сила, “Правий сектор” отримала тоді 1,8% - і також не потрапила до Парламенту. Цього разу всі сили, що знаходяться, умовно, правіше від “Солідарності” об’єдналися довкола “Свободи”. Хоча “Свобода майже напевне отримає більше, ніж Руслан Кошулинський, її висуванець на президентських виборах, чи вистачить цього для проходження списку партії - велике питання. А от по мажоритарці справи партії виглядають не так і кепсько: нинішні народні депутати -мажоритарники мають досить непогані шанси на переобрання. Також партія багато де робить ставку на “єдиних кандидатів” ще з виборів 2012 року, які завдяки цьому мають певну відомість в своїх округах, чого в деяких випадках може і вистачити для перемоги.





Радикали Ляшка мають мало шансів на проходження свого списку до Парламенту, втім, можливо, соціологи недооцінюють дуже сільський електорат партії. Успіх чи неуспіх партії Ляшка за списками в першу чергу залежатиме від явки. Якщо міський електорат меншою мірою прийде на вибори через сезон відпусток, то дисциплінований, старий і маломобільний сільський виборець радикалів може і допомогти все ж подолати бар’єр партії. В одномандатних округах партія претендує в першу чергу на сільські райони центральної України, меншою мірою - на село заходу і півдня.



Представники партій vs. самовисуванці




Доволі цікавою та показовою вийшла і карта, яка демонструє, в яких округах більше кандидатів висунуто партіями, а де більше самовисуванців. Для західної України характерна більша політична структурованість, і там переважають висуванці партій. Навпаки, на неокупованій частині Донеччини та Луганщини переважають самовисуванці.




Підсумовуючи, варто зазначити що явка на цих виборах відіграватиме дуже важливу роль. Висока явка, очевидно, вигідна в першу чергу “Слузі народу”. Соціологія показує, що свій зеніт популярності - інерцію президентських виборів - партія уже пройшла, що, втім, навряд чи завадить їй зайняти переконливе перше місце. Втім, буде це 45%, 40% чи 35% - досить істотна різниця. Низька явка вигідна в першу чергу Радикальній партії Ляшка, меншою мірою, “Батьківщині”, а також “Солідарності” та “Свободі”.





Василь Бабич, аналітик, український електоральний географ, музикант




Висуванці партій vs самовисуванці
fb
vasyl_babych

Мапа мови профілів у фейсбуку міських голів обласних центрів
fb
vasyl_babych
Здається, класну задумку придумав — дослідити, якою мовою ведуть facebook акаунти голови міст — обласних центрів України.

Російською ведуть свої сторінки мер Одеси Труханов, Кернес в Харкові і мери Сіверодонецька та Краматорська, які є тимчасовими центрами неокупованих частин Луганщини та Донеччини відповідно.

Всі решта — українською.


Бази кандидатів 2019
fb
vasyl_babych

Запрошую на концерт!
fb
vasyl_babych